Сортоване сміття в Україні йде двома шляхами. Чиста й правильно зібрана вторсировина — ПЕТ, папір, скло, метал — потрапляє до заготівельників і на переробні підприємства. Забруднена або змішана — все одно опиняється на полігоні. Загалом переробляють, за оцінками, лише 5–9% побутових відходів.
Сортування сміття — це роздільне збирання побутових відходів за типами матеріалу: пластик, папір, скло, метал, органіка. Воно дозволяє відправити придатну сировину на переробку замість захоронення на полігоні.
Різниця з Європою велика. Там частину залишків, які не пішли на переробку, спалюють із виробництвом енергії — це вже частина ширшої теми відновлюваної енергії. В Україні таке спалення майже не поширене, тож альтернативи полігону поки що мало.
Що таке сортування сміття і чому воно працює не завжди
Сортування працює тоді, коли після домашнього контейнера спрацьовує весь ланцюг: окремий збір, перевезення без змішування, досортування, пресування, продаж сировини й завод, готовий її прийняти. Ослабне хоч одна ланка — і частина відходів втрачає шанс на переробку.
Домашнє сортування — лише перший крок. Воно не гарантує, що кожна пляшка чи коробка стане новим виробом, зате помітно підвищує таку ймовірність. Для заводу важить якість матеріалу після збору, а не сам факт, що річ кинули у «правильний» бак.
Сухий папір, чистий ПЕТ і скло без решток їжі мають цінність. А папір із жиром, пляшка з органікою всередині чи пакет із невідомою сумішшю здатні зіпсувати цілу партію. Тому частина «сортованого» в Україні після перевірки все одно стає непридатною.
Скільки сміття в Україні реально переробляють, а скільки — закопують
Понад 90% побутових відходів в Україні досі закопують — на переробку йде лише мала частка. Точну цифру оцінюють обережно, бо джерела розходяться, та порядок саме такий: одиниці відсотків проти десятків у розвинених країнах.
Звідси й сумніви, чи є сенс сортувати. Система справді слабка, проте переробка не відсутня — їй бракує масштабу. Потужностей і якісного збору замало для країни, що дає близько 10 млн тонн побутових відходів на рік.
| Показник | Україна | ЄС |
|---|---|---|
| Переробка побутових відходів | близько 5–9% | близько 47–48% |
| Спалення з виробництвом енергії | не є масовою практикою | близько 28% |
| Захоронення на полігонах | понад 90% | близько 23% |
| Вартість захоронення тонни | близько 205 грн | до 200 євро |
Низька вартість захоронення — одна з причин, чому переробка програє економічно. Коли закопати тонну відходів коштує близько 205 грн, громадам і бізнесу важче будувати дорогий ланцюг збору, сортування та переробки.
Куди їде кожна фракція після контейнера
Після контейнера сортовані матеріали рідко потрапляють одразу на завод. Спершу вони проходять перевізника, сортувальну лінію чи заготівельника: там сировину досортовують, відбраковують, пресують і готують до продажу переробникам.
Пластик — найпомітніший потік, хоча й неоднорідний. Найдорожчий серед нього — ПЕТ, особливо прозорі безколірні пляшки. Молочно-білі коштують менше: їх складніше забарвити під нові вироби, тож і застосувань у такої сировини менше.
ПЕТ-пляшка після контейнера проходить кілька етапів: ручне або механічне досортування, дроблення, промивання, сушіння й перетворення на флекс — пластикові пластівці. Докладніше цей шлях розбирає матеріал про переробку пластику.
Наочний приклад — Львів: за 2022 рік у місті зібрали близько 890 тонн ПЕТ. Ця сировина пройшла два етапи сортування — у перевізника і вже на лінії, — після чого її подрібнили та промили. Маршрут існує, проте тримається на якості збору.
- ПЕТ-пляшки стають флексом, нетканим волокном і синтепоном для одягу та меблів, пакувальними стрічками, полімерпіщаною бруківкою й люками.
- Папір і картон ідуть на макулатурні підприємства, але тільки сухими й без жиру чи решток їжі — одна забруднена коробка знецінює цілу партію.
- Скло переплавляють у нову тару, і робити це можна багато разів поспіль. Умова — окремий збір за кольором і без домішок на кшталт кераміки чи кришок.
- Метал тримає стабільну цінність: алюміній і жерсть легко повертаються у виробничий цикл, а переплавка забирає менше енергії, ніж виготовлення металу з руди.
- Органіка — не класична вторсировина для заводів, зате харчові рештки й зелень можна спрямувати на компостування там, де для цього є інфраструктура.
Роздільно в Україні поки збирають лише невелику частку сміття. Та навіть ця частка — уже окремий потік матеріалів, який не змішався з рештою й має шанс на переробку.
Чому частина сортованого все одно опиняється на полігоні
Частина сортованого все одно їде на полігон, і причин відразу кілька: брудна або змішана сировина, слабка інфраструктура, дешеве захоронення й нестача підприємств, здатних приймати великі обсяги. Річ частіше в системі та якості збору, ніж у намірах людей.
За оцінками, кожна третя партія місцевої вторсировини — невідповідної якості й непридатна до переробки. Переробник не візьме такий матеріал без додаткових витрат і ризику для виробництва.
Найтиповіша помилка — змішати чисте з брудним. Одна тара з решткою їжі забруднює папір чи пластик поруч. Для людини це дрібниця, для сортувальної лінії — привід відправити частину партії у відходи.
Заводів теж замало. Повноцінних гравців ринку переробки в Україні лише кілька десятків — критично мало для країни таких масштабів. Навіть там, де попит на сировину є, логістика та якість збору не завжди сходяться.
Наявні потужності при цьому недовантажені. У 2023 році підприємства могли переробити близько 208 тис. тонн пластику на рік, а переробили приблизно 112,9 тис. тонн. Бракує не лише заводів, а й стабільної придатної сировини.
Що змінюється: план до 2033, відповідальність виробника й депозит за пляшку
Наприкінці грудня 2024 року Кабмін затвердив Національний план управління відходами до 2033 року (розпорядження №1353-р від 27 грудня 2024 року). Замість того щоб просто прибирати сміття з дворів, держава й громади мають нарощувати роздільний збір, повторне використання та переробку.
Серед цілей плану — охопити послугами поводження з відходами щонайменше 85% населення. Перші пороги вже задані: 10% побутових відходів мають іти на повторне використання чи переробку, а охоплення роздільним збором — зростати щороку на 10%.
Другий важіль — розширена відповідальність виробника, або РВВ. Її суть проста: хто випускає упаковку, той відповідає й за її долю після використання — за збір, сортування та відновлення.
Для України це принципова зміна: країна довго лишалася однією з небагатьох у Європі без такої системи. На практиці РВВ означає внески виробників у систему збору та переробки: за ці кошти можна утримувати контейнери, сортувальні лінії й вивезення. Запрацює механізм повноцінно — і виробникам стане вигідно робити упаковку придатнішою до збору та переробки.
Третій напрям — депозит за пластикові пляшки й алюмінієві банки. У ЄС до 2029 року всі країни мають запровадити таку систему з поверненням щонайменше 90% тари. Механізм знайомий багатьом за кордоном: у ціну напою закладають невелику заставу, яку повертають, коли людина здає порожню тару в автомат чи пункт прийому. Для України це не завтрашній день, але зрозумілий орієнтир.
Як сортувати вдома, щоб сміття дійшло до переробки
Удома людина не керує всією системою, зате впливає на головне — якість сировини. Що чистіша, сухіша й зрозуміліша річ потрапляє в контейнер, то більший шанс, що її не відбракують на наступному етапі.
Головне правило одне: чим краще матеріал підходить перевізнику, лінії та заводу, тим більше з нього користі. Найдужче це стосується паперу, ПЕТ-пляшок, скла й металу.
- Відокремлюйте пластик, папір, скло й метал від змішаного сміття.
- Не кладіть мокрий або жирний папір до макулатури.
- Злегка сполосніть тару від решток їжі чи напоїв, якщо інакше вона забруднить інші матеріали.
- Зімніть ПЕТ-пляшку, щоб займала менше місця, і закрутіть кришку, коли цього вимагає ваш пункт збору.
- Не змішуйте чисту вторсировину з органікою та побутовим брудом.
- За можливості здавайте прозорий ПЕТ окремо — він цінніший для переробників.
- Звіряйте правила конкретного контейнера чи пункту прийому: у різних містах вони різні.
Сортування сміття в Україні поки що не працює як бездоганна система, але й марною дією його не назвеш. Чиста, окремо зібрана й потрібна переробникам сировина реально проходить шлях від контейнера до нового матеріалу. Забруднена чи змішана — найчастіше повертається на старий маршрут, до полігона.
