Друк виник у Китаї щонайменше в IX столітті, а рухомий шрифт — у XI столітті. Систему рухомих металевих літер для європейського друку близько 1440 року створив Йоганн Гутенберг у Майнці. Його 42-рядкова Біблія, видана 1454–1455 років, стала знаком нової епохи масового поширення текстів.
Друкарський верстат — це механізм, який притискає аркуш паперу до набору металевих літер, на які накочено фарбу, і дає змогу отримати сотні однакових відбитків тексту замість переписування кожної копії вручну. Дерев’яні дошки друкували за шість століть до Гутенберга, а металеві літери перебирали в Кореї за 78 років до його Біблії. Верстат із Майнца став одним із винаходів, що змінили світ: разом із технікою він змінив освіту, церкву й швидкість, з якою ідеї доходили до людей.
Що насправді винайшов Гутенберг
Гутенберг не винайшов ні сам друк, ні прес. Його досягнення в іншому: чотири вже відомі речі вперше зійшлися разом настільки точно й надійно, щоб друкувати книги великими накладами.
Найважливіша з них — ручна словолитна форма. Вона давала змогу швидко відливати тисячі однакових металевих літер: у форму затискали матрицю з вигравіюваним знаком, а її ширину змінювали під кожну літеру.
- Ручна словолитна форма для серійного виготовлення літер.
- Сплав свинцю, олова й сурми, придатний для точного лиття.
- Олійна фарба із сажі та лляної олії, яка добре трималася на металі.
- Гвинтовий прес — той самий принцип, що у виноробних і паперових пресах.
Новим було інше: набір розбирали після друку, і ті самі літери йшли в роботу на наступній сторінці.
Книга, з якої почалася епоха: 42-рядкова Біблія
42-рядкова Біблія стала найвідомішим результатом майнцької друкарні. Її надрукували 1454–1455 років у двох томах на 1 288 сторінок; спочатку на шпальті було 40 рядків, але згодом набір ущільнили до 42. Вийшло 160–185 примірників, близько трьох чвертей на папері, решта на пергаменті. До нашого часу дійшло 49 примірників повністю або частково, з них 21 вважають повним.
Книга не була дешевою.
Окремі примірники продавали за 30 флоринів — приблизно трирічна платня писаря. Але важила не ціна. Важило те, що той самий складний текст тепер виходив десятками й сотнями однакових копій.
Чи був друк до Гутенберга?
Так, був — і задовго до нього. Найдавніша датована друкована книга у світі — китайська «Діамантова сутра», надрукована з дерев’яних дощок 11 травня 868 року. Це сувій завдовжки близько п’яти метрів.
У 1040-х роках китаєць Бі Шен склав рухомий шрифт із випаленої глини. Про його метод наприкінці XI століття докладно написав учений Шень Ко, тож ідея окремих знаків для набору не була європейським відкриттям.
Ще виразніше це показує корейська «Чікчі», видана 1377 року в храмі Хиндокса в Чхонджу. Це найдавніша збережена книга, надрукована рухомими металевими літерами, — на 78 років раніше за Біблію Гутенберга. Уцілів лише другий том, і зберігається він у Національній бібліотеці Франції.
Як друк за 50 років охопив Європу
Технологія розійшлася Європою швидше, ніж будь-яке ремесло до неї: за пів століття від єдиної майстерні в Майнці друкарні з’явилися приблизно у 270 містах Центральної, Західної та Східної Європи.
До 1500 року вони випустили понад 20 мільйонів примірників, а за наступне століття наклади зросли вдесятеро — до 150–200 мільйонів. І книжка перестала бути коштовністю, яку переписували роками.
Швидкість самого друку при цьому стояла на місці. Ручний дерев’яний прес давав близько 250 відбитків за годину, і ця цифра трималася понад 300 років, тож зростання накладів ішло не від машин, а від кількості друкарень.
Коли друкарство прийшло в Україну
Друкарство, пов’язане з українською культурою, має кілька різних початків. Перші у світі книги кирилицею надрукував Швайпольт Фіоль у Кракові 1491 року: «Осьмогласник» і «Часословець» церковнослов’янською мовою з українськими мовними ознаками.
Першу друкарню на українських етнічних землях заснував у Львові Іван Федорович. 15 лютого 1574 року тут вийшов «Апостол» — найдавніша датована книга, надрукована в Україні; набирати її почали 25 лютого 1573 року. Далі з’явилася Острозька Біблія, датована 12 серпня 1581 року: перше повне друковане видання Біблії церковнослов’янською мовою, 1 256 сторінок у дві шпальти.
Є й давніша версія. За монастирськими записами XVIII століття, львівський міщанин Степан Дропан 1460 року подарував друкарню монастирю святого Онуфрія. Орест Мацюк, який відшукав ці документи в архіві, вважав існування друкарні доведеним. Ярослав Ісаєвич заперечував обережніше: якщо така друкарня й існувала, то була дуже малопотужною і короткотривалою.
Парові машини, ротація і лінотип: як XIX століття прискорило друк
XIX століття зрушило головне обмеження друку.
29 листопада 1814 року лондонська The Times уперше вийшла з парових пресів Фрідріха Кеніга та Андреаса Бауера. Машини встановили потай — власник боявся, що друкарі їх зламають.
| Технологія | Аркушів за годину (з одного боку аркуша) |
|---|---|
| Ручний дерев’яний прес | близько 250 |
| Паровий прес Кеніга й Бауера | 1 100 |
| Ротаційна машина Річарда Марча Гоу | до 8 000 |
1847 року Річард Марч Гоу запатентував ротаційну машину: шрифт кріпили на центральний циліндр, а довкола нього оберталися притискні. Першою її поставила газета Philadelphia Public Ledger.
У липні 1886 року в New York Tribune запрацював перший комерційний лінотип Оттмара Мергенталера. Машина відливала одразу цілий рядок із латунних матриць, і набір перестав бути ручним уперше за чотири століття.
Від офсету до цифрового друку
Офсет на папері зробив Айра Вошингтон Рубель у 1903–1904 роках у Нью-Джерсі, і зробив майже випадково. Коли аркуш не подавався, зображення з форми переходило на гумовий циліндр — і відбиток із гуми виявився чіткішим за прямий.
1985 року верстка вийшла за межі друкарень: у липні з’явився Aldus PageMaker, а поруч працював лазерний принтер Apple LaserWriter із мовою PostScript. Готувати сторінки змогли редакції та невеликі студії.
1993 року на виставці IPEX у Бірмінгемі показали перші цифрові друкарські машини — Indigo E-Print 1000 і Xeikon DCP-1. Вони друкували без друкарської форми взагалі. У 2025 році Smithers оцінила ринок цифрового друку в 167,5 млрд доларів, а офсетного — у 310,9 млрд. Офсет досі майже вдвічі більший.
Історія друкарства у датах
- 868 — «Діамантова сутра», найдавніша датована друкована книга.
- 1040-ві — Бі Шен і рухомий шрифт із випаленої глини.
- 1377 — корейська «Чікчі», метал замість глини.
- близько 1440 — ручна словолитна форма Гутенберга в Майнці.
- 1454–1455 — 42-рядкова Біблія.
- 1491 — перші книги кирилицею, Краків.
- 1574 — львівський «Апостол», перша друкарня на українських землях.
- 1814 — паровий прес у лондонській The Times.
- 1886 — лінотип відливає рядок замість складача.
- 1993 — цифрові машини друкують без форми.
Чому верстат Гутенберга досі з нами
Найважливіше, що зробив Гутенберг, стосується не преса. Набір розбирали й складали заново — і саме цей принцип пережив усі наступні машини. Металеві літери сховалися у шрифтовому файлі, металева форма — у PDF, а цифрові машини 1993 року обійшлися без форми взагалі.
Зникли і свинець, і сурма, і ручна словолитна форма. Лишився принцип, який Гутенберг довів до робочого стану близько 1440 року: один набір знаків, повторений стільки разів, скільки потрібно.
