Так, північне сяйво в Україні — реальність. Лише за 2023–2024 роки його бачили щонайменше чотири рази: у квітні й листопаді 2023-го та в травні й жовтні 2024-го. Тоді небо палало від Волині до Харківщини. Причина — потужні магнітні бурі, що збіглися з піком сонячної активності.
Північне, або полярне, сяйво — це світіння верхніх шарів атмосфери, яке виникає, коли заряджені частинки від Сонця стикаються з атомами кисню й азоту на висотах приблизно 100–400 кілометрів, і найчастіше спостерігається поблизу полярних кіл.
Побачити його з Києва чи Одеси можна лише під час екстремальних магнітних бур. Їх народжує Сонце — зоря в центрі Сонячної системи, під час спалахів яке викидає назустріч Землі хмари плазми. Саме ці бурі зміщують сяйво південніше — до наших широт.
Чому північне сяйво опускається до широт України
Сяйво опускається до України тоді, коли потужний викид від Сонця стискає магнітне поле Землі й овал полярного сяйва — кільце світіння навколо полюса — розширюється на південь. Що сильніша буря, то далі від полюса опускається це кільце.
Починається все з корональних викидів маси — хмар плазми, що зриваються з Сонця під час спалахів. Зазвичай така хмара летить до Землі одну-три доби. Діставшись сюди, магнітосфера планети спрямовує частинки вздовж силових ліній до полюсів. У верхній атмосфері вони збуджують атоми газів — і ті світяться.
Силу збурення описує індекс Kp — шкала від 0 до 9. За даними Центру прогнозування космічної погоди NOAA, у спокійні дні овал сяйва тримається близько 66° геомагнітної широти. Кожен бал Kp зсуває його приблизно на два градуси до екватора. Та навіть за максимальних Kp 8–9 межа опускається лише до 48° — тому з України зазвичай видно не сяйво над головою, а його верхню частину над північним горизонтом.
Коли і де українці бачили північне сяйво
За два роки сонячного максимуму над Україною спостерігали одразу чотири помітні сяйва: 23 квітня 2023-го, 5 листопада 2023-го, 10–11 травня та 10–11 жовтня 2024 року. Серію відкрив квітневий епізод: спалах M-класу 21 квітня в групі сонячних плям NOAA 3282 викинув назустріч Землі хмару речовини, й за два дні заграву помітили жителі північних областей. Наймасштабнішим стало травневе сяйво 2024-го — тієї ночі фотографії рожево-багряного неба надходили чи не з усієї країни.
| Дата | Сила бурі | Де спостерігали |
|---|---|---|
| 23 квітня 2023 | Kp 8 із 9 | північ України |
| 5 листопада 2023 | сильна буря, Kp близько 7 | Київщина, Харківщина, Чернігівщина, Одещина, Херсонщина та інші області |
| 10–11 травня 2024 | екстремальна G5, Kp 9 | практично вся країна — від Львівщини й Закарпаття до Харківщини та Одещини |
| 10–11 жовтня 2024 | сильна G4, Kp 7–8 (10–11.10) | Київщина, Вінниччина, Харківщина, Одещина |
Буря 10–11 травня 2024 року ввійшла в історію як шторм Ганнон — перша подія екстремального рівня G5 з 2003 року. Її спричинила серія викидів 8–9 травня з однієї гіперактивної групи сонячних плям. Овал сяйва тоді розтягнувся так, що багряне небо фотографували навіть у Мексиці й на Канарських островах.
Жовтнева буря 2024-го пройшла тим самим сценарієм: спалах 8 жовтня відправив до Землі черговий викид, і ввечері 10-го числа сяйво знову бачили від Київщини й Вінниччини до Одещини.
Листопадове сяйво 2023-го запам’яталося моторошним багряним відтінком: чимало людей спершу сприйняли заграву на півночі за щось зловісне. Насправді небо розфарбував атомарний кисень на висоті понад 200 кілометрів. І цей червоний колір має просте фізичне пояснення.
Чому над Україною сяйво червоне, а не зелене
Червоний колір — наслідок географії. З наших широт над північним горизонтом видно лише найвищу частину сяйва. А на висотах понад 150 кілометрів світиться саме червона лінія атомарного кисню — зелене «полум’я», звичне для Скандинавії, ховається за обрієм.
Відтінок визначають газ і висота, на якій частинки зіштовхуються з атмосферою:
- зелений — атомарний кисень на висоті близько 110 кілометрів; найяскравіший і найзвичніший колір сяйва у високих широтах;
- червоний — той самий кисень, але на 150–400 кілометрах, де повітря настільки розріджене, що атом встигає випромінити світло, перш ніж зіткнеться із сусідом;
- синьо-фіолетовий — молекули азоту нижче 100 кілометрів, помітні лише під час найпотужніших бур.
Є ще одна тонкість: уночі людське око погано розрізняє слабкі кольори, тож наживо багато спостерігачів бачили радше сірувато-рожеве мерехтіння. Матриця смартфона з витримкою в кілька секунд збирає значно більше світла — саме тому знімки з травня 2024-го вийшли яскравішими, ніж картина перед очима.
Чи бачили сяйво на наших широтах раніше
Бачили — і значно південніше від України. Найвідоміший випадок — Каррінгтонська буря на початку вересня 1859 року, коли сяйво спостерігали аж на Кубі та в Панамі, за кілька градусів від екватора.
Тоді хмара речовини від Сонця долетіла до Землі приблизно за 17 годин — у кілька разів швидше, ніж зазвичай. Наведені бурею струми виводили з ладу телеграфні лінії Європи та Америки, а тодішні газети описували: опівночі світла вистачало, аби читати звичайну газету.
На тлі такої події сучасні бурі виглядають скромно: травнева 2024-го стала рекордом за два десятиліття, проте до рівня 1859-го їй далеко. Тож сяйво над Києвом — не аномалія, а рідкісна, але закономірна подія для наших широт.
Як не пропустити наступне сяйво
Головне — стежити за космічною погодою. Сяйво в Україні з’являється лише під час бур рівня Kp 8–9, а їх прогнозують за одну-три доби, поки викид летить до Землі. 15 жовтня 2024 року NASA і NOAA офіційно оголосили, що Сонце досягло максимуму 25-го циклу активності, тож фаза частих потужних спалахів ще не вичерпана, хоча поступово йде на спад.
Кілька практичних порад від спостерігачів і NOAA:
- стежте за прогнозом Центру космічної погоди NOAA — реальний шанс для України дає індекс Kp 8 і вище;
- виїжджайте подалі від міської засвітки та шукайте відкритий північний горизонт;
- найкращий час — у межах години-двох від півночі, орієнтовно з 22:00 до 02:00;
- найкращі сезони — тижні навколо весняного та осіннього рівнодення;
- знімайте на камеру з витримкою в кілька секунд — вона покаже кольори, які око пропустить.
А поки чергова хмара речовини ще не вирушила в бік Землі, небо над Україною лишається спокійним. Два роки спостережень засвідчили головне: досить однієї потужної бурі — і багряні стовпи світла знову стоятимуть над північним горизонтом від Ужгорода до Харкова. А зоря, яка їх запалює, — те саме Сонце, навколо якого побудовано всю Сонячну систему.
